Про відомого винахідника глюкометра ви, мабуть, могли й чути. Хоча, не подумали запитати, чи знаєте, що собою являє цей прилад? Так-от, він дуже важливий для людей, які мають таку особливість як цукровий діабет, оскільки, завдячуючи йому, вимірювати та контролювати рівень глюкози в крові не є чимось занадто захмарним, пише сайт uzhhorod.one. Тому сьогодні настала черга поговорити про таку круту особу як Петро Бобонич та взагалі його становлення в науці.
Про життєвий шлях Петра Бобонича
19 червня 1942 року у родині звичайних службовців у смт. Міжгір’ї на Закарпатті народився прекрасний хлопчик, який був собі простою веселою малечею, та й не думаємо, що хтось із його оточення гадав далеко в майбутнє і уявляв дорослого чоловіка, що стане знаменитим винахідником і одержить цілком заслужені славу й повагу.
Розпочнемо з того, що в 1949 році Петро розпочав своє навчання у Міжгірській середній школі, яку успішно завершив у 1959, після чого посів місце лаборанта у цьому ж освітньому закладі. Пізніше, в 1961 році, мав шанс переступити поріг чудового Ужгородського національного університету, на ті часи ще державного, але, як годиться, кожен чоловік мав відслужити в армії. Тому юнак не зміг одразу спокійно завершити бакалаврат, бо перебував у військових лавах. Та, незважаючи на всі перешкоди, вже у 1964 році він вступив до фізико-математичного факультету й благополучно здобув спеціалізацію “Фізика”.
Зазначимо, що, певно, його доля таки міцно переплетена з університетом, адже згодом чоловік вирішив працювати інженером у добре знайомих стінах, а потому молодшим і старшим науковим співробітником. Протягом років роботи Петро Бобонич написав більше півтори сотні статей, доповідей, тез, підручників і методичних посібників загалом. А також фізик, нагороджений нагрудним знаком, здобув статус лауреата “Найкращий закарпатець 2013 року”.
Одна із найвагоміших розробок науковця
Хоча, підсумувавши новації, запроваджені ним, кількість виключно патентів чимала – 25 фізико-технічних винаходів, але є серед них той, який виявився неймовірно корисним і дуже швидко набув практичного застосування! Це, як ви здогадалися із назви статті, глюкометр!
Власне перший вигляд пристрою з’явився ще 18 років тому. Нічогенько так, правда ж? Але якось важко уявляється життя без такої дійсно потрібної речі. Так-от, після початку досліджень, у добірці науковця додалося аж десяток різноманітних патентів на модель цієї тематики.
Вражаючим, на нашу думку і не тільки, є неінвазійний, тобто такий, за допомогою якого можна так само точно виміряти рівень глюкози, але, безсумнівно, перевагами саме цей вирізняється добряче. Оскільки, уявіть собі лишень, це є можливим зробити, не проколюючи шкіру та не маючи доступу до крові, та й сам пристрій реально встановити на ґаджет. Це, здавалося б, якась фантастика, але таке справді існує!
Така методика ґрунтується на тому, що необхідно прикріпити кліпсу до вуха, пальця чи навіть носа, це вже суто за рівнем комфорту, далі інфрачервоний промінь перетинає кровоносні судини і готові достовірні дані висвітлюються на екрані пристрою. Крім того, Петро Бобонич протестував його на шестиста хворих міської й обласної лікарень Ужгорода, після чого підтвердилося, що в випадку застосування неівазійного глюкометра похибка досить мала, а саме 15%, тоді як звичайного – 25%.
Над цією розробкою наразі ще працюють, удосконалюючи принцип дії і сам прилад також. Але зацікавлені в тому люди є й на цьому етапі. Наприклад, приватний підприємець Розора Сергій, що є власником низки клінік голкотерапії Прикарпатського регіону, наголошує на наступному: “Він потребує вдосконалення. Напрямок правильний. Треба врахувати, що не дає можливість вирахувати точні показники й виправити ситуацію. Тоді він буде дійсний для використання. Зараз над цим працює багато колективів”.
Отже, нам залишається очікувати цього грандіозного моменту, коли ж Петро Бобонич і його колеги нарешті сповістять назагал, що бажаного результату досягнуто. Вважаємо, ця звістка не забариться!