Про Іштвана Лаудона в Ужгороді можуть розповісти дуже багато. Його знають як справжнього вчителя та натураліста. Людина, яка за своє життя залишила слід у розвитку освіти, мистецтва, літератури та філософії, пише сайт uzhhorod.one.
Дитинство Іштвана Лаудона
Іштван Лаудон народився в Ужгороді 20 серпня 1862 року. Батько був учителем у молодшій школі, а також підробляв скарбником в Ужгородському хорі. Згодом батько Лаудона став головою педагогічного товариства та відомим виноробом краю.
Іштван Лаудон з дитинства тягнувся до науки. Вищу освіту поїхав здобувати до Будапешта. Там отримав диплом учителя грецької та латинської мов. Вже через рік після отримання свідоцтва про закінчення вищої освіти захистив докторську дисертацію на тему “Виховання і культура”.
Іштван Лаудон — учитель
Одразу ж після завершення навчання Іштван Лаудон починає працювати вчителем в Ужгородській гімназії ім. Другетів. Там він отримує посаду викладача на заміні й в основному вчить дітей природознавству та фізкультурі. Цікавий факт, що Лаудон був дипломованим вчителем гімнастики та стенографії. Такий собі універсальний солдат в освітній галузі. Трохи згодом Іштван Лаудон починає вчити дітей латинської, грецької, угорської та німецької. Треба відзначити, що Лаудон був справжнім поліглотом і знав понад десять мов.
Під час роботи разом з колегою Іштваном Медрецьким започаткував спортивні свята гімназистів в Ужгороді. Налагодивши тісну співпрацю із гімназіями інших міст, переможці змагань їздили на турніри до Кошице, Дебрецену та Сату Маре. За кілька років у гімназії став настільки популярним вчителем, що про його життя почали писати провідні газети комітату. До прикладу, весілля Лаудона з Шарлоттою Барковці публікували на перших сторінках газет “Унг” та “Нірвідейк”. Також Лаудон потрапив у список сотні найбільших платників податків міста, про що також написали місцеві новини.
Педагогічну діяльність був змушений тимчасово припинити під час Першої світової війни, адже був мобілізований на службу у 66-й Унґварський піхотний полк. Можливо, служби в армії можна було і уникнути, але Лаудон ще у 1887 році був зарахований до лейтенантів у запасі.
Після завершення бойових дій Іштван Лаудон повернувся до викладацької роботи. Повернувся працювати у гімназію. Паралельно продовжив справу батька на виноградниках. У такому ж режимі працював до 1923 року, а там вже вийшов на пенсію. Помер 23 липня 1924 року після походу горами.
Іштван Лаудон — класний керівник Олександра Грабаря
Одним із найвідоміших учнів Іштвана Лаудона був Олександр Грабарь, відомий у світі орнітолог. Великий вчитель не лише учив пана Олександра, а й був його класним керівником. Після навчання у гімназії Грабарь закінчив біологічний факультет, а згодом прийшов працювати учителем біології та філософії до гімназії, де сам вчився. Олександр Грабарь неодноразово згадував, що Іштван Лаудон зробив особистий вклад у його формування як успішного вченого.
До слова, Олександр Грабарь у 1925 році на Закарпатті виявив унікальний вид хижого птаха орла-карлика, який в регіоні опинився випадково. За своє життя видав понад два десятки робіт з орнітології. Був професором Ужгородського університету.
Іштван Лаудон — мрійник у подорожах
Подорожувати Іштван Лаудон любив, мабуть, більше за педагогічну діяльність. Колись у вищезгаданій газеті “Унґ” розповідав у інтерв’ю, як у молоді роки об’їздив всю Австро-Угорщину. Завжди мав за звичку придбати у кожному місті сувенір, який потім прикрашав стіну власного будинку.
У 1887 році побував на аудієнції папи у Римі. Це була спільна поїздка з Юлієм Фірцаком професором Ужгородської духовної семінарії та депутатом угорського парламенту. Саме із Фірцаком він об’їздив італійські святині.
Далі Іштван Лаудон знайомиться із чарівними краєвидами Боснії та Герцеговини. Зізнається, що побував у самих глухих куточках цієї країни. Звичайно ж досліджує релігійні та культурні напрямки.
У 1895 році Лаудон подорожує до Єгипту. Це була резонансна поїздка, про яку писали навіть у газетах Будапешта, адже офіційних поїздок до Африки країна до цього часу не організовувала. Згідно із записами, це було відрядження від Міністерства релігії та освіти. Іштван Лаудон був у складі делегації з 20 людей.
Про деталі поїздки писали наступне: “5 січня делегація релігієзнавців та педагогів вирушила із Будапешту на потязі до Трієсту. Вже 7 січня подорож продовжилась на пароплаві “Клеопатра”, а 12-го січня делегація вже була у Єгипті”.
Додому Іштван Лаудон прибув наприкінці лютого. У гімназії провів кілька лекцій, присвячених Єгипту, демонстрував артефакти, привезені із країни. Деякі із них зберігаються у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького. У 1899 році в Будапешті вийшов друкований навчальний посібник “Єгипет”, де містилася стаття Іштвана Лаудона про флору африканської країни.
Полюбляв Лаудон піші маршрути горами Карпатами. Навіть організовував екскурсії для учнів гімназії. Любив навіть уроки проводити не у класі, а просто неба на природі. На цих уроках здебільшого вивчав разом з учнями фауну та флору Закарпаття.
Іштван Лаудон — науковець
Ще одним із захоплень у вчителя була ботаніка. До речі, кажуть, що саме він привіз на Закарпаття сакури. Тепер в Ужгороді існують цілі алеї із цим чарівним деревом. Часто Іштван Лаудон експериментував із рослинами шляхом їхнього схрещування. Частину рослин навіть залишилася у краєзнавчому музеї.
У 1893 році Лаудон виявив новий вид рослин на Закарпатті. Квітка Ельшольція Патрена була знайдена поблизу села Усть-Чорна. Про цю знахідку пізніше писав відомий угорський ботанік Шандор Магочі-Дтіц. Вчитель також полюбляв вести щоденник, де записував про рослинні знахідки.
Після довгих років захоплення ботанікою Лаудон починає читати лекції на тему “Ботанічна прогулянка околицями Ужгорода”. На цих лекціях багато людей дізнаються про класифікацію лісових грибів, а саме, те, що вони бувають отруйними.
Крім рослин Лаудон цікавився і тваринним світом. У Зоологічному музеї Ужгородського національного університету збереглася ціла колекція ріг різних тварин. Зокрема він привіз роги антилопи куду, барана степового, барана сніжного, козла західно-кавказького, оленя благородного, північного оленя.
Іштван Лаудон — засновник
Видатний педагог та натураліст Лаудон везе з інших країн різні саджанці рослин. Їх він почав висаджувати на своїй земельній ділянці позаду власного будинку. Цей сад простягнувся від сучасної вулиці Собранецької до набережної Незалежності. Навіть колеги Лаудона допомагали йому у розбудові саду, даруючи саджанці кущів та дерев.
Іштван Лаудон назбирав понад 100 різних видів рослин. Тут були зібрані канадські, китайські та навіть африканські культури. Натураліст висадив кілька різних видів хвойних дерев. Також у саду росли таксодіуми, тис ягідний, кипарис болотний, сакури та Магнолія.
Після смерті Лаудона сад перетворили у Дендропарк Ужгорода. У 1956 році його оновили кількома новими видами дерев. Не можна забути й про відому велетенську тую, яка була висаджена у 1906 році та внесена до Червоної книги України. У підсумку, влада Ужгорода зберегла цей сад, який перетворився на об’єкт туризму.