У різних європейських країнах гімназії відкривали задля підготовки учнів до здобуття вищої освіти в університеті. Їх раніше називали підготовчими, адже вони виконували функції “непростої” школи через розширення навчальної програми, доповнюючи її спеціалізованими предметами, пише сайт uzhhorod.one.
В Європі перша згадка про повноцінне функціонування гімназії датується XVI століттям. Такі терміни використовуються у Німеччині та Італії. У підготовчих школах викладали латинську мову, граматику, логіку, риторику. Згодом подібна школа з’являється у Лондоні.
На території сучасної України перша гімназія була відкрита саме на Закарпатті. Вона за правом вважається одним із найстаріших навчальних закладів країни.
Історія відкриття
У 1613 році на базі єзуїтського Колегіуму в Гуменному була відкрита підготовча школа, яка навчала дітей латині та релігії. З історичного джерела відомо, що ініціатором створення колегіуму був граф Юрій Другет, який одразу ж бажав навчальний заклад відкрити в Ужгороді. Чому ж тоді не дозволили відкрити таку школу у місті над річкою Уж, достеменно невідомо. Крім цього, Юрій Другет виступав і з іншою ініціативою — відкриття університету. І якщо ж на відкриття колегіуму влада відповіла позитивно, то бажання створити вищий навчальний заклад одразу ж було відхилено.
Після отримання дозволу на відкриття колегіуму Георгій Другет взяв на себе відповідальність очолити процес формування навчального процесу. На роботу були взяті вчені-єзуїти, які займалися складанням навчального плану та методикою викладання. Першим ректором Колегіуму в Гуменному став отець Олександр Добокаї. Саме Добокаї на той час користувався великим авторитетом серед еліти.
Юрій Другет за організацію навчального процесу та розвиток освіти отримав почесне звання лицаря і був нагороджений королем Іспанії Філіпом III орденом “Золота Руна”, яка тоді була найпочеснішою нагородою Європи.
Мрія Юрія Другета збулася
Георгій Другет помер у 1620 році. Колегіум у Гуменному продовжував працювати та розвиватися аж до 1936 року. Саме у той рік син Георгія Другета, Ян, будучи головою комітату, вирішує перенести школу з Гуменного до Ужгорода. Мрію батька було виконано.
Історики вважають, що саме перенесення Колегіуму до Ужгорода зіграло важливу роль у подальшому розвитку міста, адже у 1936 році в населеному пункті проживало всього 1300 осіб. Крім цього, переїзд школи із Гуменного до Ужгорода супроводжувався ще однією подією, а саме утворенням греко-католицької церкви. Ці дві події й стали потужним чинником зростання кількості населення у місті.
Колегіум в Ужгороді кілька разів змінював свою адресу. Згідно з документами, що залишилися, навчальний заклад розташовувався в Ужгородському замку, а згодом була побудована будівля ченців єзуїтського ордену (Ужгородський кафедральний собор). Саме сюди й переїхала Ужгородська колегія у 1646 році.
Це була надзвичайно гарна за архітектурою будівля. Налічувала вона два поверхи та була побудована у стилі бароко. Всередині були оснащені кімнати для навчання та зал для молитви, адже собор спочатку слугував як храм єзуїтського монастиря.
Створення гімназії
1776 році на освіту в Австрійській імперії чекали зміни. Імператриця Марія-Терезія приймає рішення про реорганізацію Колегіуму в Ужгороді на гімназію. У 1778 році навчальний заклад називається Королівською головною архігімназією. Спочатку у гімназії започатковують навчання німецькою, але згодом переходять на латинську, яку змінюють через 5 років знову на німецьку (яка у підсумку була змінена латинською у 1790 році).
У цей період гімназія змінює і свою адресу, та переїжджає до приміщення Ужгородської міської управи (Комерційний коледж на вулиці Капітульній). Вже після смерті імператора Йосифа II у гімназії запроваджують навчання угорською мовою, яку мусили знати усі обов’язково.
Серед ще одних нововведень у навчальному процесі був перехід із п’ятирічної форми навчання на шестирічну. Перші чотири класи були граматичними, а ось два останні вважаються гуманітарними.
Школа європейського стандарту
У період з 1825 року і по 1856 рік гімназію в Ужгороді очолив відомий педагог та випускник навчального закладу Іван Чургович. Саме він розробляє моральний та дисциплінарний статут, правила якого лягли надалі у всім відомі Правила гімназиста.
Іван Чургович залучає до роботи в Ужгородській гімназії викладачів із високою кваліфікацією. Для нього було важливо, щоб учні мали змогу отримувати якісно підготовлений матеріал. Сам очільник навчального закладу видає кілька книг з теорії та практики освіти.
Продовжив справу Івана Чурговича Янош Гочар. Саме під час керівництва Гочара гімназія набула статусу школи європейського ґатунку. Система навчання перейшла від шестирічної до восьмирічної із викладанням філософії у випускному класі. Також збільшився і кількісний склад викладачів.
Нова будівля для гімназії
У 1886 році директором Ужгородської гімназії назначили Ласло Годоля. Саме під його керівництвом було прийнято рішення будівництва окремої будівлі для навчального закладу. Вже у 1895 році школа переїхала до будівлі у центрі міста (хімічний факультет УжНУ).
Це була велика триповерхова будівля (хоча за старими мірками вважали її двоповерховою), яка зведена в італійському стилі arcadia attica. Всередині створили 14 класів, у яких могли вчитися 600 учнів.
Цікаво, що у будівлі було і підвальне приміщення, де були кімнати для кількох гімназистів (туди заселяли зазвичай немісцевих учнів), кухня, дровітня та навіть пивниця директора. Закарпаття вважається сейсмологічною зоною, тож була і кімната із приладом для фіксування коливань земної кори.
Робота у воєнні часи
Ужгород пережив обидві війни. Перша світова, звичайно ж, місто сколихнула більше, адже угорці були у самому центрі тих подій, адже саме вони розпочали ту війну. Гімназія працювала у звичайному робочому ритмі, хоча іноді за учнів ставало лячно.
Викладачі та учні змогли не думати про війну вже під час входження Закарпаття до Чехословаччини у 1919 році. Навчальний заклад перейменовують на Ужгородську державну реальну гімназію. Змінили й мову навчання на українську. У гімназії також з’явилися власні журнали “Учитель” (який логічно виходив для вчителів) та “Віночок” (для учнів).
У 1922 році у гімназії був відкритий перший чехословацький клас під керівництвом професора Яна Яначека. Через рік було створено першу пластову організацію на Закарпатті. Туди входили 6 гуртків хлопців та 1 дівочий. А далі на заклад чекав негативний період в історії.
Спочатку анексія Ужгорода та поразка Карпатської України в цілому, а потім початок Другої світової війни. Ужгородську гімназію було розділено на два навчальні заклади згідно з указом Угорського королівства. Мадярська королівська державна Другетова гімназія перейшла на угорську мову навчання. Інший навчальний заклад перейшов на російську мову та переїхав до будинку вищого реального училища (Ужгородська спеціалізована ЗОШ І-III ступенів №4). Саме цей навчальний заклад занепадає через депортацію та масове знищення євреїв, які віддали своїх дітей саме у школу з російською мовою навчання.
Закриття гімназії
Після звільнення Ужгорода від угорсько-німецьких військ радянська влада відновила роботу єдиного навчального закладу, який отримав назву “Державна гімназія в Ужгороді”. Зауважимо, що школа працювала на базі теперішньої четвертої школи.
У кінці навчального року у 1945-му Народна рада вирішила закрити Ужгородську гімназію, а на базі навчального закладу відкрили повну середню школу із десятирічною формою навчання.