Хто такий Габор Дойко? Можливо, вам уже відомо щось про цього чоловіка? В будь-якому разі ми хотіли б розповісти вам більше цікавинок. Запевняємо, дещо точно стане для вас новиною! Тож ходімо пізнавати історію Ужгорода далі на uzhhorod.one.
Життєвий шлях Габора Дойко, або ж екскурс про те, ким є цей чоловік
Так-от, точної дати, коли на світ з’явилося немовля на ймення Габор, невідомо. Одні джерела повідомляють, що та подія відбулася у 1769 році, а інші – в 1768. Та, беззаперечно, хлопець, що проживав у Мішкольці, зазнав не найщасливішої долі, адже у дворічному віці став дитиною-напівсиротою, втративши батька, який, як зазначають, був шевцем. Тоді ж виховання двох синів лягло на плечі згорьованої матері.
Пізніше Габор зумів вступити на навчання до парафіяльної школи в Мішкольці. Вже за того періоду у нього налічувалося чимало проблем щодо здоров’я легень. Виключно завдяки власним здібностям і перспективі розвинути талант, вчителі перевели хлопця до монастиря в Егері, де й розпочалося становлення особистості Габора. Після навчання тут, а також тривалого вивчення філософії в Кошице, Дойко вирішив присвятити власне життя духовенству, ось тому й продовжив пізнання високого в будапештській семінарії.
Просвітництво так захоплювало чоловіка, що в 1791 його виключили зі складу студентів навчального закладу за протиставлення релігії й суперечності з керівництвом. За однією із версій це спричинене тим, що Дойко написав дві сатиричні поезії про знатного егерського священнослужителя. Крім того, слід пригадати, що така ідеологія за власне першоджерело вважала розум, який своєю чергою є шляхом до щастя кожної людини. Самосвідомість і самодіяльність не подобалась релігійній верстві населення, оскільки те, безсумнівно, заперечувало принциповість церкви у її прагненні тоталізувати контроль всього, що відбувалося.
Професійна діяльність вчителя й поета
Вчителювання
Не втративши віри в краще, Габор здобув можливість працювати в освітянстві. Вчитель початкових класів в місті Левоча – це його перша робота. Саме в цьому місті чоловіку судилося зустріти власну долю, адже він просто-таки закохався в доньку місцевого чиновника. Жужанна Райх полонила не лише його серце, а й душу. Безліч віршів, сповнених ніжністю й смутком, Габор присвятив саме їй.
Врешті-решт, хоч стосунки молодих людей від початку не віщували бути легкими, вони одружилися. Відтоді поезій, які б описували стосунки пари, не відстежується.
Спроба отримати посаду при конкурсному відборі до Другетової гімназії в Ужгороді виявилась напрочуд вдалою, тож разом із сім’єю станом на 1795 рік Дойко переїжджає до закарпатського міста.
Поетика
Угорцям Габор Дойко залишив чималу поетичну спадщину. Літературні здібності й уподобання чоловіка яскраво розвинулися в Будапешті. Тоді ж його самотужки відшукав знатний Ференц Казінці. Просвітник, творчість якого поважали, вирішив обдарувати молодика власною протекцією.
Це й не дивина, бо ж, окрім поетичного таланту, Габор мав неперевершені вміння перекладача. Він уміло володів грецькою, італійською, французькою, а латиною навіть писав поезії. Ба більше, йому вдавалося пречудово перекладати твори Овідія.
Варто додати, Ференц Казінці визнав Дойко найздібнішим учнем серед усіх, котрих він научав.
Вшанування пам’яті
Смерть, поховання та загублена могила
Туберкульоз легень, що полонив організм молодого чоловіка, спричинив його досить-таки ранню смерть. Помер Габор Дойко у 1796 році. Його тіло спочиває з миром на ужгородській горі Кальварія. Могила ж не є відомою. Це спричинене тим, що кохана дружина покинула Ужгород невдовзі після смерті чоловіка, а знайомих або товаришів у місті за короткий проміжок часу в них просто-таки не було.
Пам’ятник, що поруч із хімічним факультетом УжНУ
Якщо ви вважаєте, що спроб відшукати втрачену могилу не було, то сильно помиляєтесь! Та коли ця справа все ж виявилася марною, занепокоєні люди висловили ідею встановлення пам’ятника на честь вчителя. Вдалою локацією тоді ж вважали вулицю Собранецьку, що розташована неподалік кладовища, де поховали Габора. Однак опісля скликання спеціальних зборів було прийняте рішення встановити скульптуру на території палісадника нової споруди гімназії.
У 1895 році Янош Петрідес навіть виготовив 4 ескізи пам’ятника й отримав за власну працю 200 крон. На той час справу не продовжили, та станом на 1907 з новими силами відкрили збір коштів. Цього разу ініціативу очолив директор Другетівської гімназії Михайло Романець, а от створити витвір мистецтва довірили Едмунду Самовольському. Цей колишній мешканець Ужгорода здобув славу прекрасного творця скульптур, тому надскладне доручення, врахувавши факт наявності лише зображення й слів Ференца Казінці, виявилося посильним для чоловіка. Напевно, той кинув виклик самому собі, як ви вважаєте?
Словесний опис зовнішності поета, що є відображенням об’єктивної думки Ференца Казінці, ви маєте змогу прочитати далі: “Зросту невисокого, але стрункий і такий прямий, ніби все життя провів у руках вчителя танців. Хвилясте темне волосся на плечах, дуже гарний ніс із горбинкою, найкрасивіші губи, довгі брови, не гладеньке, але чисте лице, кістляве високе чоло, грайливі блакитні очі”.
Погруддя Дойко, готове до серпня 1908 року, встановили на постамент під чітким контролем Самовольського. Трішки згодом відбулося пишномовне урочисте відкриття, де всі мали змогу помилуватися красою каррарського мармуру та, звичайно, майстерною роботою митця. Читання поезій Габора Дойко та зажурений чоловік, якого можна розгледіти у постаті, проникли, мабуть, чи не до серця кожного. Саме таким вирішив зобразити Едмунд свого героя: смутним, трохи згорбленим, тендітним, вбраним у реверенду, що одягають студенти-священики за багаторічними традиціями.
Цікавим фактом є те, що на формування такого витвору мистецтва зібрали загальну суму у розмірі 7713 крон, тоді як плата за працю Едмунда Самовольського становила 6100 крон із цих коштів. Зазначимо, решта грошей витрачена на постамент, матеріали, а також організаційні заходи щодо урочистого відкриття монумента.
Доля пам’ятника така ж нелегка, як і власне – самого Габора Дойко. Коли ж у 1945 році Закарпаття увійшло до складу УРСР, пам’ятник демонтували, встановивши замість нього погруддя радянського політичного діяча Леніна. Через неохайність і загалом недбайливе ставлення робітників почасти пошкодилися ніс та руки скульптури Габора.
Навдивовижу монумент зуміли зберегти! У цьому ми маємо завдячувати Яношу Фейку, що обіймав посаду завгоспа. Чоловік просто-напросто закопав скульптуру Габора Дойко в землю на території минулої Другетової гімназії й таким чином дав їй чималий шанс на воскресіння, віривши, що в майбутньому вона знову радуватиме ужгородців і гостей міста своєю сліпучою красою. Так і сталося, бо ж уже в незалежній Україні станом на 1990 рік її відкопали й переправили до Художнього фонду для кропітких реставраційних робіт.
16 квітня 1994 монумент на честь знатного Габора Дойко встановили на законне місце. Відтоді його історія продовжується де-факто у межах хімічного факультету Ужгородського національного університету.
Цікаво, чи коли-небудь ще чудесна скульптура переживатиме скрутні часи. Чи дізналися таки ви щось нове й вражаюче? Ваша думка важлива для нас, тому хутчіш висловлюйте її в коментарях.
Джерела: