Про університети Ужгорода не доводилося досі нам вести розмову, еге ж? Та завжди потрібно пізнавати щось нове, бо без цієї нібито дрібниці живеться таки нуднувато! Тому у цей добрий час ранку, дня, вечора чи ночі помандруймо до Ужгородського національного університету, який красується у місті вже тривалий період, але про це згодом.
Яке значення відіграє УжНУ в наш час?
Тепер це точно не єдиний університет Закарпаття, але все рівно його важливість є помітною, пише сайт uzhhorod.one. Наголосимо на тому, що заклад належить до класичних ВНЗ та має найвищий рівень акредитації.
А чи знаєте ви, що ВНЗ також люблять позмагатися, хто є ліпшим? Так-от, у ТОП-200 вишів України 2024 року УжНУ займає почесне 35 місце, в консолідованому рейтингу – 25, у Webometrics – 17.
Вражаюче й те, що, починаючи лише з кількох факультетів, університет зумів розширитися до двох десятків цих навчальних структур, серед яких: біологічний, економічний, медичний, інформаційних технологій, філологічний та фізичний зокрема.
Історія виникнення
Те, що історія виникнення університету вражаюча, – не те слово. Розпочнемо з того, що спроби створити можливості для здобуття вищої освіти у регіоні були точно неодноразовими. Побувавши у складі чотирьох держав, а саме Угорщини, Австрійської імперії, Австро-Угорщини та Чехословаччини зокрема, щоразу українці зверталися з проханнями до влади. Та й чи є якийсь сенс суперечити надалі, що наш народ реально зламати та переконати по-іншому? Відповідь очевидна. А тепер ближче до суті.
На першому ж слов’янському з’їзді, що відбувся 7 червня 1848 року, було відкрито, задекларовано й наголошено на намірах заснувати семінарій, вищі інститути-гімназії, ліцеї та, звичайно, університет. Проте цьому так і не судилося стати реальністю. Так-от закарпатці не зупинилися, вирішивши звернутися до австрійського імператора, хоч і тут доля не була привітною до них.
Коли ж Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини, надія ще більш осяйнула людей і вже 24 грудня 1919 року рішенням автономної директорії Підкарпатської Русі була висунута необхідність заснування “руського університету”, що мав би містити у собі філологічний, правничий і теологічний факультети. Незабарившись, цю ідею направили до Інституту педагогіки ім. Я. А. Коменського в Прагу, де їм просто-напросто відмовили через так звані “економічні труднощі”, а також “відсутність кваліфікованих кадрів”. Та цієї мети дотримувалися й у 1926-1927 роках.
Крім того, у 1939, коли Карпатська Україна набула статусу автономії, створили “Проект”, у якому зазначалося, що майбутній університет міститиме 4 факультети: філософський, правничий, господарський та медичний, не включаючи низку незалежних кафедр: загального мовознавства, української мови й літератури, психології, соціології, історії України та ще багатьох інших. Уже 24 лютого була цілковита ідилія для затвердження цього проєкту, адже Августин Волошин сформулював текст “Закону про заснування державного університету в Хусті”, але тоді цьому зашкодив стрімкий політичний хаос, спричинений більшовицькою силою.
Таким чином, університет так і не вдалось сформувати не під впливом радянщини, позаяк на той момент в краї існувала лише духовна семінарія, бібліотека якої, як нам відомо, є основою наукової бази УжНУ.
Напевно, як ви знаєте, декрет “Про організацію вищих шкіл на Закарпатській Україні”, затверджений 5 грудня 1944 року, не задовольнив людей. Це стало приводом до спільної постанови ЦК КПЗУ і НРЗУ щодо створення “Закарпатсько-Українського університету”, що складатиметься із історичного, філологічного, біологічного та медичного факультетів. Також того ж року планувалося до 1 жовтня зібрати викладацький колектив й із 20 липня відкрити набір студентів. Та, попри всі докладені зусилля, місцевій владі не по силі виявилось організувати те. Тому спільнота звернулася до керівних органів УРСР, хоча Закарпаття офіційно ще не належало їй, які в свою чергу швидко відгукнулися допомогти.
Так-от, все-таки 1 лютого 1946 року перші 168 молодих персон мали змогу зайняти свої навчальні місця, а ректором університету в Ужгороді став Степан Добош. Цікавим фактом є й те, що викладати доводилося спеціалістам із інших міст, оскільки кадровий потенціал Ужгорода був незначним.
1 липня 1946 року налічувалося 15 кафедр, пізніше з’явилися хімічний та фізико-математичний факультети, а от власне аспірантура розпочала діяльність при Ужгородському державному університеті з 1953.
Крім того, у 1959 – доступне вечірнє навчання, що надало перспективу працювати й здобувати вищу освіту. Загалом, все діялося на краще, аби молоде покоління отримало шанс поліпшити майбутнє краю у рази більше, ніж то спромоглися їхні батьки. Та й, як нам тепер уже відомо, це їм таки дуже непогано вдалося!