Подорожі – це найкращий спосіб забути про буденність, щоденну рутину, негативні новини та похмурі дні. Щороку все більше українців подорожують різними регіонами Батьківщини. Закарпатська область приваблює туристів своїми мальовничими віддаленими селами, унікальними архітектурними спорудами, могутніми горами, гірськими ріками, різноманітними закладами та автентичними сувенірами. Проте кожного року весною українці приїжджають до Ужгорода, аби помилуватись красою сакури, яка розквітає з приходом тепла, пише сайт uzhhorod.one. Якщо плануєте спостерігати за цвітінням японської вишні та помилуватись архітектурою міста, можете зупинитись у місцевому готелі «Прімавера», інтер’єр якого як і унікальне дерево, пов’язаний зі столітньою історією та своїми вишуканими залами нагадує старовинні замки.
Розташування
Найстаріша вулиця Ужгорода – Капітульна – відкриває для туристів архітектурні пам’ятки, згадки історичних подій та мальовничі краєвиди. Поруч із готелем «Прімавера» красується Кафедральний собор та Палац єпископа. Вулиця славиться своєю величністю та атмосферністю, адже була збудована ще за часів правління угорської королеви та австрійської імператриці Марії-Терези. Провулок спорудили з обох боків та одразу стали називати центральним у місті. Саме тут мешкали священнослужителі в єпархіальних віллах. Будинки, які розташовувались на Капітульній вулиці, нагадували звичайним людям про вишуканість та великодушність королеви, адже саме за її наказом у місті спорудили замок та собор, як подарунок греко-католицькій єпархії та місцевим священникам.
Будівлю, у якій функціонує готель «Прімавера», спорудили ще наприкінці XIII століття. Відреставрована споруда налічує вісім апартаментів, оригінальний винний погріб з рестораном, хол з унікальними автентичними гвинтовими сходами та салон. Знадвору будівля нагадує дуже охайний старовинний житловий будинок, а от всередині стіни та інтер’єр нагадують справжній палац. Донині місцеві жителі готель називають старою назвою будівлі «Вілла π».
Історія будівлі
Офіційно вперше про будівлю сучасного готелю «Прімавера» написали у 1830 році, згадуючи, що дім належить греко-католицькій єпархії. Згадувався і замок, що розташований поблизу, адже саме тут діяла духовна семінарія. А у будівлі сьогоднішнього юридичного факультету Ужгородського національного університету розташовувалась учительська семінарія. Згодом будівля сучасного готелю «Прімавера» стала резиденцією ректора цього навчального закладу. У стінах комплексу зустрічались науковці, представники місцевого духовенства, вчителі, викладачі, професори, керівники бюрократичного апарату. Загалом будинок був місцем, де еліта Ужгорода розв’язувала нагальні проблеми, які турбували суспільство.
З приходом радянської влади на територію Закарпатської області греко-католицька церква заборонялась, а священнослужителів переслідували. Усе церковне майно представники радянської влади націоналізували. Саме у цей час історичний особняк «Вілла π» стає осередком церковної діяльності, де проживали місцеві священники, ченці та при нагоді проводили службу Божу. У підвалах священнослужителі навіть проводили церковні таїнства – вінчали закоханих та хрестили новонароджених.
З 1950 по 1990 роки будівля виконувала роль комуналки. Після здобуття незалежності у 1991 році усі кімнати приватизували. Цей час донині вважається найбільшим занепадом в історії історичної споруди, адже особняк фактично став непридатним та втратив звичний зовнішній вигляд.
На початку XXI століття історичний особняк перейшов у власність сім’ї Панових. Родина прийняла рішення реставрувати споруду, тому у листопаді 2011 року розпочались роботи, які успішно закінчились навесні 2013 року. Автором та керівником проєкту реконструкції став Ален Панов – угорський митець, дипломат, доктор філософії, юрист та професор в Ужгородському національному університеті. Майстри детально вивчили історію будівлі та її архітектурні особливості. До проєкту залучили фахівців з історії, будівництва та архітектури. Команда ставила перед собою завдання зберегти автентичність, архітектурний вигляд та особливості особняка. Проте під час реконструкції втратили ґанок з унікальними дерев’яними колонами, що був споруджений у XIX столітті у стилі класицизм. А от автентична дерев’яна брама була замінена на сучасну із псевдоісторичним дизайном. Сьогодні особняк використовують як місцевий бутік-готель та окрему резиденцію громадських об’єднань.
Головною особливістю маєтку є подвір’я, адже саме тут збереглись давні зелені насадження. Найбільш цінним вважається дерево ягідного тису, яке є найстарішим саджанцем у місті, а згідно з дослідженнями його вік становить близько трьохсот років. Варто зауважити, що у дворі доріжки прокладені унікальною природною андезитовою бруківкою, яку до особняка привезли із Закарпатського кар’єру, що розташований у селі Кленовець.
Унікальний інтер’єр
Особняк складається із двох частин: старої будівлі та нової веранди. Вітальню у готелі називають салоном трьох портретів, адже саме тут знаходяться чотири полотна, три серед яких зображення відомих людей: графа Міклоша Берчені, імператриці священної Римської імперії та королеви Угорщини Марії-Терезії Габсбург та єпископа Андрія Бачинського. Також поруч знаходиться картина Ужгородського замку, адже це найбільш знакове місце та одна з найдавніших споруд міста. Портрети виконав художник Василь Вовчок, а замок зобразив митець Тарас Табак. У вітальні також розміщена стародавня реставрована піч, яка була створена місцевим майстром ще у XIX столітті. У холі гості можуть відпочити від дороги, випити ароматної ужгородської кави, пограти у шахи чи карти, почитати книгу під звуки потріскування дров у печі.
Вітальня першого поверху з’єднана з відпочинковою залою на другому поверсі автентичними гвинтовими дерев’яними сходами. Приміщення просторі та світлі завдяки великим вікнам. Вітальні виконані у стилі неокласицизму та являють собою засклені колоди.
Всередині будівля нагадує справжній палац вельмож, адже в око впадають розкішні меблі, дорогий кришталевий посуд, унікальні вази, свіжі квіти, вишукані тюлі та штори, картини відомих художників та залізні кухлі, як у королів.
Ресторан та номери
Погріб, де розташований ресторан готелю, під час реставраційних робіт вдалося зберегти в оригінальній подобі. Тому з впевненістю можна сказати, що підвал маєтку – це місце, де вирує історія та атмосфера вишуканості. Кухня у цьому закладі є особливою, адже поєднує у собі угорські, італійські та французькі страви. Також подають класичні закарпатські обіди.
Загалом у маєтку є вісім гостьових спалень. У номерах є меблі, які виготовлені на замовлення власників, адже усі предмети побуту створені у класичному стилі та з натурального закарпатського білого бука. Апартаменти обладнані екологічними килимовими покриттями бельгійського виробництва. У кімнаті красуються величезні ковані на замовлення люстри. Усі предмети, що знаходяться у номері, створювались виключно для цієї кімнати та ідеально підходять під інтер’єр готелю.
Головною родзинкою кожного номера є картини. У кожній кімнаті красується по два полотна, на яких намальована вулиця Капітульна з усіх можливих ракурсів. Автором картин є Василь Вовчок.
Готель «Прімавера» – це справжній витвір мистецтва, надзвичайна архітектурна пам’ятка та скарб української історії.