Народився, навчався, працював, помер… Саме за таким сценарієм зазвичай будуються статті про видатних людей. Але ми також хочемо знати про них суто людські аспекти, погляди, риси характеру. Якщо ж говорити про митців з України 20 сторіччя, то це майже завжди історія сильного характеру, першопрохідців, які на обраному шляху торували нові стежки для нащадків. Один із яскравих прикладів цього – Адальберт Ерделі. На uzhhorod.one ми обговоримо його історію життя та риси особистості.
Життєпис
У 1891 році в селі Загаття на Закарпатті народився Адальберт Ерделі, при народженні – Бейла Михайлович Гриць. Це був художник і педагог, який дав поштовх розвитку закарпатської школи живопису. Фактично він, разом з колегами-однодумцями, її і створив. Наприкінці 19 сторіччя Закарпаття належало Австро-Угорщині, але пізніше перейшло під владу СРСР.
У 1911–1915 роках Ерделі проходив навчання в Будапештській академії мистецтв. У 1916-му – жив і працював у Мукачево. Далі митець вирішив продовжити навчання в Мюнхені, де здобуває ще одну вищу освіту з 1922 по 1926 роки. У 1926-му Адальберт оселився в центральному місті регіону, Ужгороді, де разом з Йосипом Бокшаєм заснував художню школу.
1924 р. Коли відбувався суд над провідниками так званого пивного путчу, Адальберт був присутній у залі як художник і робив замальовки для газети.
У 1929–1931 роках Ерделі жив і працював у Парижі. Там він познайомився з видатними художниками того часу, які малювали в жанрі імпресіонізму та фовізму. Митець із Закарпаття мав нагоду брати участь у виставках разом із Дереном, Боннаром, Дюфі і Матіссом. Також за цей період митець пожив у Празі й Римі, але потім повернувся в рідний край, де в 1931 році створив Товариство діячів образотворчих мистецтв у Підкарпатській Русі.
Щодо особистого життя відомо наступне: багаті красуні дуже любили Ерделі й бігали за ним, але його вподобання деякий час залишались таємницею. Аж перед смертю Адальберт зареєстрував стосунки зі своєю колишньою натурницею Магдалиною, молодшою від нього на 25 років. Разом вони прожили близько 20 років.
Помер художник у 1955 році в Ужгороді.
Діяльність
У 1945–1955 роках Адальберт Ерделі викладав малювання в Ужгородському училищі прикладного мистецтва, вкладаючи душу у виховання нового покоління талановитих митців. До 1949 року він також очолював кілька об’єднань закарпатських художників і був першим директором першого в регіоні художнього навчального закладу.
Ерделі малював здебільшого портрети, пейзажі та натюрморти. Він багато викладав, передаючи свої знання та досвід, а також пояснюючи учням особливості художніх методів і стилів. Адальберт залишався відданим Батьківщині, “землі без імені”, маючи на увазі, очевидно, Закарпаття, яке ніяк не могли поділити між собою сусідні країни. Так, він побував за кордоном, але сказав якось, що не бажає нікуди виїжджати надовго.
“Бо дуже люблю ці гори, цих добрих і бідних людей”.
Репутація, критика, творча концепція
Після приєднання Закарпаття до УРСР художник зазнавав цькувань і був розкритикований, що багато хто вважає несправедливим. “Закарпатська правда” одного разу назвала Ерделі “буржуазним естетом, який продовжує спотворювати портрети радянських людей”.
А от до цього Ерделі мав дуже хорошу репутацію серед критиків і колег. Поважали Адальберта Імре Ревес, Бел Івані-Грюнвальд. Дуже багато його робіт закуповує Празька національна галерея, були й покупці з інших європейських музеїв.
Для Ерделі було характерно перетворювати мертву природу і людей у живу легенду, у дивовижну та казкову художню реальність, осяяну його талантом. Митець старався розв’язувати гранично ускладнені художні завдання, обирати мотиви, які підкоряються лише справжнім віртуозам.
Ось приклад – художник з Ужгорода напрочуд часто малює воду, хоча кожен його колега скаже, що це одне з найважчих завдань, адже потрібно фарбами точно передати її прозорість і переломлене світло. Одна з перших таких картин – натюрморт “Склянки з водою” (1921). Але образ води виринає і в пейзажах.
Ще одним джерелом мистецтва Ерделі був образ рідної землі, природи Закарпаття. Рідний народ і його боротьба за краще майбутнє, життєвий устрій, традиції та мистецтво — все це лягло в основу творчості Ерделя, який сказав:
“Я належу свойому народові, моє мистецтво належить світові…”
Риси особистості митця
Кожен митець відзначається багатим внутрішнім світом. Часто в житті художника можна знайти найважливіші риси, які змальовують його портрет не гірше, ніж творчі роботи.
Риса перша – європейська якість. Адальберт Ерделі був митцем континентального масштабу і європеєць за ментальністю. Певну роль у цьому зіграла освіта, але також він збагатився досвідом своїх колег з Німеччини, Франції та Італії. Їхні шедеври були своєрідним джерелом натхнення.
Друга риса – закарпатська ментальність. Ерделі походив із русько-швабської сім’ї Гриців та мав відповідні самоідентифікацію, серце і розум. Він тонко відчував культуру своїх дідів і прадідів українського походження. Закарпатське мистецтво він визначав як українське, бо на нього мали вплив природа та культура Карпат. До речі, слов’янське прізвище на угорське замінив батько художника, який бажав полегшити долю своїм дітям. Адальберту дуже боліло те, що в серці Європи політичні чвари вбили націю, яка вічно боролась за культуру.
Риса третя – любов до педагогіки. Здобувши чудову освіту, Ерделі відчував покликання розвивати образотворче мистецтво рідного краю, якому дуже бракувало культурно-мистецького середовища. Через кілька десятиліть його творчість глибоко досліджував інший закарпатський художник і педагог Іван Небесник.
Джерела: