Іван Іванович Небесник – талановитий педагог і ректор Закарпатської академії мистецтв, який помер у травні 2024 року. Який слід він залишив у галузі, яку так любив? Що про Івана Івановича взагалі відомо? Яким його запам’ятали колеги? Про це ви можете прочитати в нашому матеріалі на uzhhorod.one.
Заслуги й досягнення
Для початку – про заслуги й досягнення. Іван Іванович був заслуженим працівником освіти, кандидатом педагогічних наук, членом Національної спілки художників України. Працював він у Закарпатській академії мистецтв, де тривалий час обіймав посаду ректора. Дуже любив соціально-гуманітарні дисципліни. Також у 2007 році здобув звання професора з культурології.
Біографічні відомості
Народився Іван Небесник 25 червня 1955 року в селищі міського типу Середнє, що на Закарпатті. Батьки, Іван Михайлович і Ольга Іванівна, були вчителями.
Неважко здогадатись, що педагоги-батьки прищеплювали сину любов до науки. Вони приділили його вихованню багато уваги. Але без стандартної освіти в нашому світі не обійтись. Іван закінчив середню школу № 5 м. Ужгород у 1972 році із золотою медаллю. А після цього поступив в Ужгородський державний університет. З 1982 року працює в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. І вже в червні пан Небесник призначений там директором. Він одразу взявся за реформи, перетворивши училище на коледж. Відтоді заклад називався так: Ужгородський коледж мистецтв імені Адальберта Ерделі. Там готували бакалаврів.
У 2000 році для Івана Івановича настав час захистити кандидатську дисертацію. Він обрав дуже цікаву тему – “Розвиток художньої освіти у Закарпатті у XX столітті”. У 2001 році став кандидатом педагогічних наук.
Що зробив для освіти та галузі
Іван Небесник започаткував проведення щорічних науково-практичних конференцій “Ерделівські читання”. Також він ініціював відкриття Закарпатського художнього інституту, якому у 2016 році надано статус академії. Колектив коледжу підтримав ідею, а Кабінет міністрів України надав відповідне розпорядження.
Науковець багато досліджував художню освіту на Закарпатті у 20 столітті. Знаючи добре історію питання, він міг робити внесок у прогрес педагогіки регіону. Також Іван Іванович досліджував творчість видатних закарпатських художників і у 2005 році видав на цю тему посібник. У 2007 році побачила світ наукова монографія Небесника, присвячена Адальберту Ерделі. Ця робота дозволила йому стати лауреатом обласної премії, яка має ім’я Бокшая і того ж Ерделі. Широке обговорення монографії науковою громадськістю отримало резонансні відгуки у виданнях, які спеціалізуються на мистецтвознавстві. Добре оцінили монографію представники педагогічної преси Києва, Ужгорода, Львова і навіть Словаччини.
Далі ректор закарпатського ВНЗ продовжував трудитися над дослідженням улюбленої теми й видавав свої праці друком. Серед них особливо виділяється “Культурологія. Образотворче мистецтво і художня освіта Закарпаття (XX століття)”. Продовжив він і аналіз спадщини Адальберта Ерделі. До своєї смерті в травні 2024 року став автором понад 40 наукових праць.
Колеги схарактеризували Івана Небесника як людину, яка все життя йшла за своєю мрією. Він був лідером, який не просто показував іншим правильний шлях. Він сам першим робив кроки, подаючи чудовий приклад.
Закарпатська академія мистецтв втратила свого лідера, але не припинила існування. А серед українських вишів є й такі, яким довелось переїжджати у зв’язку зі збройною агресією з боку Росії. Про один із таких навчальних закладів можна прочитати тут.