З історичних джерел відомо, що найстарішому у світі готелю понад 1300 років і побудований він у поселенні Хаякава в Японії. Говорять, що місцевий цілитель Фуджівара Махіто винайшов у 705 році гарячі джерела і вирішив на їх місці звести заклад із лікувальним напрямком. Згодом готель почав приймати гостей. Власником готелю було вирито басейн просто неба, а також прототип сучасної лазні. Пройшли століття, а готель функціонує досі і є унікальною візитівкою поселення Хаякава, пише сайт uzhhorod.one.
Без гарячих ванн та басейнів в Ужгороді функції візитівки довгі роки виконував готель “Корона”, який був зведений на центральній площі міста. У нього своя історія, свої гості. Комплекс пережив дві війни та ніяк не може пережити довготривалу реконструкцію.
Початок будівництва
За часів Австро-Угорщини місто Ужгород почало переживати часи забудови. Тоді майже оголену центральну частину міста почали наповнювати невеличкі крамнички та кав’ярні. Поставало питання і про будівництво готелю, який міг би приймати гостей та офіційні делегації. На той момент ідеальним місцем розташування для такої будівлі була сучасна центральна площа міста. Готель вирішили звести напроти пішохідного мосту через річку Уж (який у ті часи був ще дерев’яним).
Точно невідомо, коли був побудований перший готель на тому місті. Є дані, що він називався “До угорської корони” і функціонував до 1907 року, а потім його знищила пожежа. Хоча це фактично не підтверджено, а лише було зібрано кілька теорій істориків, які намагалися дослідити факт припинення роботи першого готелю на центральній площі.
Комплекс “Корона” будувати вирішили майже одразу у 1907 році. Через 3 роки ужгородці побачили в центрі велику будівлю з угорською священною короною на фасаді. Ходили чутки, що це справжня корона святого Іштвана, але згодом кілька експертів того часу зійшлися на думці, що навряд хтось ризикнув би священною реліквією заради відкриття готелю в місті.
Діяльність та перейменування
Гості міста майже одразу ж почали надавати перевагу новому готелю. Варто зазначити, що це був не просто готель, а цілий комплекс. Багато містян, здебільшого інтелігенція, обирали готель “Корона” для обідів та вечер, адже тут діяв ресторан. Згадується, що у вечірній час поблизу ресторанно-готельного комплексу завжди збиралися чоловіки у смокінгах та жінки у гарних сукнях.
Згодом до Ужгорода прийшла Перша світова війна. Усі підприємства були розвернуті на війну, а готельні комплекси зазнавали великих збитків. Як війна повпливала на стан справ готелю “Корона” – невідомо, адже історично вже з’являється факт приходу до Ужгорода чехословацької влади, яка готель перейменувала на “Коруну” та зняла угорську корону з фасаду будівлі.
При чехословацькому періоді готельно-ресторанний комплекс працював у звичному режимі. Серед нових функцій почала діяти доставка їжі з ресторану до найближчих будинків центральної площі.
Радянська “Верховина”
У Другу світову війну готель “Коруна” руйнувань не зазнавав, але зазнав змін вже після неї. Ужгород приєднався до Радянського союзу. Усе, що мало чеське, змінилося на радянське. Готель “Коруна” також чекав на перейменування. Обійшлося без традиційних назв “Мир”, “Дружба” тощо. Готель отримав назву, яка наближена до Закарпаття, – “Верховина”.
Ресторан закладу передали на баланс іншої державної організації, яка переобладнала його під своєрідний буфет. Робітники з різних підприємств міста могли у цьому закладі обідати. На другому поверсі готелю діяла дзеркальна зала, яка працювала лише у вечірній час та була традиційним місцем проведення урочистих подій. Вважалося, що якщо хтось хотів помпезне весілля, то воно мало пройти у дзеркальній залі ресторану “Верховина”.
Згодом в ужгородському центральному готелі почали організовувати творчі виступи відомих артистів естради, поетичні вечори та прийоми офіційних делегацій. Вже на початку 80-х у дзеркальній залі адміністрація вирішила зробити ремонт. Це трохи зіпсувало історичний вид самого приміщення, адже старі дзеркала, які придавали йому родзинки, були змінені на нові.
Обов’язковий дрес-код та музичні вечори
Комплекс “Верховина” став дійсно елітним закладом Ужгорода. Тут почав діяти навіть своєрідний дрес-код. Чоловіки обов’язково мали приходити у костюмі з краваткою, а жінки у сукнях та туфлях. Навіть взимку жінки мали дотримуватися вимог та брати із собою змінне взуття, адже у черевиках перебувати всередині закладу не дозволялося (офіційної заборони не існувало, але всі дотримувалися саме цього пункту).
Дрес-код стосувався лише великої зали ресторану. До прикладу, у кафе, яке розташовувалося напроти зали, можна було зайти у повсякденному одязі та замовити їжу з ресторану. Цим користувалися зазвичай студенти, які полюбили прийти до “Верховини” за сегединським гуляшем. Згодом у закладі почали продавати справжнє чеське пиво, тому туди почали навідуватися і робітники підприємств, які вирішували після роботи насолодитися хмільним напоєм.
Повертаючись до великої зали, то тут кожного дня влаштовували музичні вечори. Зазвичай традиційно запрошували грати ромський колектив, який наспівував спочатку закарпатські народні пісні, а потім і переспівував відомих артистів країни.
Незалежність України
Початок 90-х років не лише “Верховина”, а й увесь готельний бізнес почав страждати. Молода держава, яка лише стояла на початку свого розвитку, зіштовхнулася із дуже багатьма проблемами. Тоді у занедбаному стані опинилися такі важливі сфери, як охоронне здоров’я та безпека. Ніхто й не думав тоді про те, що готельний бізнес також буде у занепаді.
Популярність “Верховини” почала спадати. З’являлися поодинокі моменти, коли до Ужгорода приїжджали з виступами відомі зірки й оселялися саме у готелі на центральній площі. Але це не рятувало “Верховину” від збитковості.
Згодом на “Верховину” чекало те саме, що і більшість історичних будівель не лише міста Ужгород, а й усієї України. Готель дивним чином опинився у приватних руках, що породило багато скандалів навколо самої будівлі
Скандал навколо “Корони”
Тут, ніби, хотілося б обійтися без політики, але це неможливо. У 2011 році будівлю ресторану “Верховина” виставили на аукціон. У 2012 році її приватизував місцевий депутат і розпочав там реконструкційні роботи. Звичайно ж, довкола будівлі почали зароджуватися скандали. В активістів міста закралися сумніви в актуальності ціни за таку будівлю (тоді її оцінили у 8 мільйонів гривень).
Далі почалася судова тяганина навколо проданої будівлі. Судовий процес тягнувся роками, а у 2017 році Господарський суд відхилив позов прокуратури стосовно визнання недійсним конкурсу приватизації.
Згодом у центрі міста розгорнули будівельну техніку, а будівлю “Корони” почали ремонтувати. За той час вже змогли оформити і договір перепродажу будівлі, але за довгі роки жоден із двох власників не зміг виконати зобов’язання, передбачені договором, щодо реконструкції.
За кілька років фасад “Корони” привели до ладу. Навіть прибрали будівельну огорожу, але коли відкриється реставрований заклад, невідомо. Так само дуже мало відомо, якою буде “Корона” всередині. Місцеві кажуть, що там планували відкрити торгівельний центр із кав’ярнями та магазинами.