Олімпійські ігри у Москві стали визначальними не лише у спорті для Радянського союзу, а й до розбудови туристичної інфраструктури у містах. Ще за кілька років до самого змагання в обласних центрах почали будувати комплекси олімпійського резерву, стадіони та готелі під них. Влада сподівалася, що Олімпійські ігри привернуть увагу спортсменів, світових лідерів та звичайно туристів, пише сайт uzhhorod.one.
Що ж стосується Ужгорода, то тут також було вирішено збудувати один із найбільших готелів в Україні. Цікаво й те, що будувати гігантський гостинний комплекс вирішили під олімпійські ігри, мовляв, наїде багато туристів та вболівальників, а їх ніде поселити. Дивне рішення, адже від Ужгорода до Москви 1676 кілометрів і навряд чи вболівальники обирали б обласний центр Закарпаття аби у підсумку потрапити на Олімпіаду.
Але рішення потрібно було виконувати, та й ще у дуже короткі терміни. Ще треба відзначити й те, що готель “Інтурист-Закарпаття” не був схожий на усі інші в Радянському союзі, адже будувався повністю за проєктом угорського фахівця, що для країни було нехарактерним у ті часи.
Угорський архітектор, угорські будівельники
Про Мігаля Ґере інформації у доступних джерелах дуже мало. Мабуть, десь в угорських архівах можна знайти біографію цього архітектора, але на жаль, такої можливості наразі немає. Проте дещо знайти вдалося. Мігаль Ґере – угорський архітектор із міста Дебрецен. Працював на проєктну організацію ÉVM Debreceni Tervező Vállalata.
У 1975 році отримав доручення розробити проєкт готелю в Ужгороді. Майже одразу приступив до цієї роботи. У підсумку отримав і державну відзнаку Угорщини імені Міклоша Ібля за найкращий проєкт. Також Мігаль Ґере – автор багатьох проєктів в Угорщині, зокрема в Дебрецені.
Після того як проєкт був затверджений, розпочалося будівництво. У 1977 році головним підрядником виступила Державна будівельна компанія “медьє Саболч” (Угорщина). Підприємство одразу ж отримало вимогу чим скоріше завершити зведення готелю.
Підрядники пустили усі сили на будівельні роботи. Загалом над проєктом працювало від 250 до 400 угорських працівників із Ніредьгази. Побачивши ту швидкість, із якою працювали люди, влада вирішила, крім офіційної заробітної плати, додавати будівельникам надбавку у розмірі 20%. Аби зрозуміти масштаби робіт, то треба уявити, що за два роки треба було звести одинадцятиповерхову будівлю.
Готель в Ужгороді відкрито
У це було дуже важко повірити, але робітники справилися зі своєю задачею за 30 місяців. Вже у 1979 році об’єкт був зданий в експлуатацію. Готель “Інтурист-Закарпаття” вважали взірцем архітектурної творчості. Одразу ж його почали вважати одним із найсучасніших туристичних комплексів України.
Міг він приймати понад 600 гостей одночасно, адже у закладі було 320 готельних номерів. Крім цього, гості мали змогу не лише комфортно проживати у готелі, а й проводити час із розвагами. На території комплексу діяв більярдний клуб, спортзал та майданчик зі столами для настільного тенісу.
Особливої уваги тут надали ресторану, а саме кухні. В Ужгороді на той час жоден заклад не пропонував своїм гостям такий багатий асортимент у меню. Гості готелю “Інтурист-Закарпаття” могли поласувати стравами чеської, угорської, російської та звичайно ж української кухонь. Звернули уваги й на місцеві страви.
За кілька років готель “Інтурист-Закарпаття” став найпопулярнішим закладом Ужгорода. Номери в готелі треба було замовляти заздалегідь. Зазвичай працівники рецепції відповідаючи на телефонний дзвінок казала вже вивчену фразу “Вибачте, номерів немає”.
У інших готелів Ужгорода справи йшли не так добре, як у “Закарпаття”. Навіть славнозвісна “Верховина” у центрі міста не могла конкурувати з готелем-гігантом, а говорити про інші немає сенсу.
Відомі гості та історії
У пік своєї популярності у готелі “Інтурист-Закарпаття” було дуже багато відомих політиків, артистів, спортивних діячів. Звичайно ж, такі події лише привертали увагу до закладу серед туристів та ділових людей. Чого лише коштує те, що саме у “Інтуристі-Закарпаття” зупинився під час робочої поїздки президент Куби Фідель Кастро. Провів він тоді в Ужгороді кілька днів, а далі поїхав до Москви.
У далеких 80-х роках минулого століття до Ужгорода приїхала футбольна команда “Динамо” із Києва. Поселили їх також у готелі “Інтурист-Закарпаття”. Тодішній матч проти місцевої ужгородської команди іменитим динамівцям виграти не судилося. У підсумку розлючені футболісти повернулися до готелю у пригніченому настрої. Зі спогадів працівників було дуже багато крику. А у підсумку легендарний гравець “Динамо” Олег Блохін зайшов до номера і на емоціях викинув з вікна телевізор.
Цікавий епізод стався і під час гастролей в Ужгороді відомого радянського співака Валерія Леонтєва. Проживаючи у готелі “Інтурист-Закарпаття”, кумир мільйонів жінок вирішив позалицятися до персоналу закладу, але вже за лічені хвилини втікав від нього. Закарпатські жіночки не лише вистояли перед Леонтєвим, а ще й надавали йому ляпасів.
Персонал закладу зізнавався, що за хороші чайові могли навіть розповісти про відомого та поважного гостя готелю. Шанувальники дізнавалися, у якому номері ті живуть, і у підсумку навіть замовляли номери поблизу своїх кумирів. Цікаво, що були клієнти із самого Ужгорода. Тобто людина, яка мала в місті своє житло, витрачала кошти на номер у готелі, аби бути ближче до зірки естради чи кіно.
Від кращого готелю до кризи
Прикута увага до готелю в Ужгороді не залишилася без результатів. З 1988 року по 1992 рік заклад був переможцем Всесоюзного соціалістичного змагання колективів та організацій Деркомтуризму СРСР. Неодноразово визнавався найкращим готелем республіки та отримував нагороду Червоного Прапору ЦК КПРС, яка вважалася найбільш значною у країні.
Багато нагород готель отримав і за бездоганну кухню. Повари із Києва та Москви приїжджали до Ужгорода, аби повчитися майстерності місцевих шефів. Все це тривало роками, але закінчилося як казка на початку 90-х років минулого століття.
На готельний бізнес в Україні чекала криза. Кожен подібний заклад по-різному пережив ті часи. Хтось взагалі закрився, а хтось просто зменшив оберти. Готель “Інтурист-Закарпаття” працювати продовжив, але вже без таких розмахів. Матеріальна база у закладі почала старіти, а на її оновлення коштів не було.
Надзвичайно важко було зберегти готель у робочому стані. Кілька разів на Закарпатті ширилися чутки, що готельний комплекс вже скоро закриють. Але колектив готелю працював заради свого останнього клієнта старанно та відповідально.
Пожежа у 2015-му році
Переживши кризу, готель “Інтурист-Закарпаття” почали приводити до ладу. Звичайно ж, таку велику будівлю за місяці зробити ідеальною не вдавалося. Та ще й у 2015-му році все могло б закінчитися для будівлі із катастрофічними наслідками.
Займання сталося 31 грудня 2015 року о 3 годині ночі. Як тоді прозвітували рятувальники, полум’я вирувало на другому поверсі у приміщенні ресторану. Завданням пожежників було не лише ліквідувати вогонь, а й евакуювати всіх людей із готельного комплексу. Тоді в закладі знаходилося понад 200 осіб.
Серед ночі людей вивели на подвір’я. Інша бригада рятувальників вже займалася локалізацією та ліквідацією пожежі. На усе це пішло тоді 3 години. Серед людей ніхто не постраждав, а приміщення ресторану у підсумку відновили.
Готель “Інтурист-Закарпаття” продовжив приймати гостей. Паралельно адміністрація закладу почала модернізацію всередині будівлі. Була оновлена котельна, відкритий конференц-зал та з’явилися номери із категорії “Супер-люкс”. З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну готель “Інтурист-Закарпаття” став домівкою для багатьох внутрішньо-переміщених осіб.