Закарпаття славиться своїми талановитими мешканцями. Поети, художники, режисери, сценаристи, актори та музиканти. Все це через те, що Закарпаття є дуже незвичайним і колоритним краєм. Тож не дивно, що тут народився великий композитор Михайло Михайлович Кречко. Ця людина допомагала своєю музикою слухачам відчувати емоції, а чи не це головне для творчості? То як своє життя прожив Михайло Кречко? Яку саме він писав музмку? І чому його пам’ятають досі? Про це і йтиметься у статті на uzhhorod.one.
Початок життя закарпатського композитора
Михайло Кречко з’явився на світ 5 вересня 1925 року у селі Порошкове, яке розташоване у Закарпатській області. У цей час територія Закарпаття належала Австро-Угорській імперії. Хлопчик виріс у звичайній і дуже бідній родині. Батько Михайла помер, коли той був ще дитиною. Його мати не могла ні на кого розраховувати, і їй довелося піти до хатньої робітниці, щоб виростити двох дітей. Вчителі Михайла з дитинства бачили, що він дуже здібний хлопчина. Це й не дивно, адже він був круглим відмінником. Більше того, педагоги в гімназії збирали гроші, щоб заплатити за навчання, бачачи величезне бажання вчитися та різнобічні здібності Михайла. Маловідомим фактом є те, що майбутній композитор та диригент закінчив Ужгородську духовну семінарію. І ні, він відучився не на священнослужителя. У цьому навчальному закладі був педагогічний факультет, куди хлопець пішов після закінчення школи. Вже в семінарії він навчився грати на скрипці та фортепіано, а також співав у хорі. Після Ужгородської духовної семінарії у 1949 році юний Кречко став студентом одночасно двох факультетів Київської консерваторії вокального та диригентського. Навчався Михайло у класі широко відомого українського співака, народного артиста СРСР, професора Івана Паторжинського та знаменитої хорової диригентки, заслуженої діячки мистецтва СРСР, професорки Елеонори Скрипчинської-Вєрьовки. Комплексний підхід до навчання та виховання студентів, високі вимоги, власний приклад чудових викладачів створили правильні орієнтири у житті та творчості Михайла Кречка. Висока вокальна та диригентська техніка, великий практичний досвід, постійне самовдосконалення, методика створення художнього образу, щира любов до української пісні, а також чітка життєва позиція – такі основні засади закладали у студентів визначні вчителі. Київську консерваторію Михайло закінчує у 1954 році.
Музична та хорова діяльність
Завдяки таланту молодого музиканта відзначили не лише врученням диплом з відзнакою, а насамперед тим, що після закінчення консерваторії його призначають художнім керівником та диригентам Закарпатського народного хору – єдиного на той час професійного колективу області. Як вдумливий та талановитий митець Михайло Михайлович з повагою ставився до надбання свого видатного попередника – П. П. Милославського. Але колектив не зупинився у розвитку на певному рівні, а зробив сміливий крок до завоювання нових художніх вершин.
Музикант розширив творчі можливості колективу завдяки поєднанню академічної та народної манери співу. Безумовно, це збагатило репертуар хору та урізноманітнило палітру звучання. Михайло Кречко довів, що, не втрачаючи національної основи, хор може вирішувати мистецькі завдання, властиві колективу академічного профілю.
У високому професіоналізмі колективу мали змогу переконатися жителі найвіддаленіших куточків планети. Численні гастролі Закарпатського народного хору під керівництвом Михайла Кречко принесли колективу не лише популярність, а й звання заслуженого колективу Української РСР. Звісно ж, Михайло Кречко віддав усі свої сили для популяризації народної пісні на Закарпатті. У творчій діяльності музиканта пропаганда народної музики була нерозривно пов’язана з її змістом. З цією метою він записав найкращі зразки народнопісенної творчості та у вигляді хорової художньої обробки знову повертав їх у народ вже у концертному виконанні. Михайло зробив такі відомі обробки: «Ой на плаю», «Тече вода каламутна», «Піде дощ», «Летіли пташки понад воду», «Іванку Іванку», «Не рубай ліщину». Звичайно ж, це не повний список усіх його обробок, але одні з найпопулярніших. Більше того, йому належать чимало авторських творів, таких як: «Київ весняний», «Там, де Чорна Тиса», «Вийду на Говерлу», «Любіть Україну», «Служба Божа Іоанна Золотоуста».
Інша діяльність Михайла Кречка
Діяльність Михайла Кречка була надзвичайно багатогранною. Велику просвітницьку роботу він проводив разом із відомим вченим Софією Грицею на радіо як ведучий та член журі популярного конкурсу “Золоті ключі”, який популяризував аматорське народне мистецтво та запрошував до участі сімейні ансамблі, аматорські вокальні та інструментальні колективи, хори. Цей конкурс став значною подією у культурному житті України, активізував інтерес до відродження фольклорних традицій, поповнив фонд українського радіо безліччю найцікавіших записів, які є цінним матеріалом для дослідників національного музичного фольклору, аматорів та професійних музикантів.
Як багаторічний ведучий телепрограми “Сонячні кларнети” митець спілкувався з дуже широким колом людей, знайомив глядачів із різними українськими колективами, роз’яснив тонкощі виконавської інтерпретації, а також акцентував увагу глядачів на важливих моментах музичного мистецтва. Вся діяльність хормейстера була спрямована на відкриття доказів унікальності та значущості українського хорового досвіду. Михайло Кречко був гастрольним диригентом, тож згодом він побачив просто величезну прірву між українською аудиторією та закордонною. Він щиро переживав за апатію слухачів до хорової музики, зокрема духовної.
Михайло Кречко був блискучим публіцистом, який сміливо відстоював національні основи хорової культури, безкомпромісно і непримиренно розвінчував псевдонародні прояви в хоровому співі. З-під його пера виходили актуальні та гострі публікації на кшталт “На захист жанру”, “Загроза псевдонародності”, “І ми не ликом шиті”, “Чи потрібні нам народні хори” і багато-багато інших. Також він один із тих, хто стояв біля витоків Обласного конкурсу імені Кирила Стеценка та Всеукраїнського хорового конкурсу імені Миколи Леонтовича.
Смерть великого композитора
Помер великий музикант Михайло Михайлович Кречко у 70-річному віці від серцевого нападу 25 лютого 1996 року в Луцьку, де очолював журі Міжнародного конкурсу хорових колективів імені Лесі Українки. Поховали його у Києві на Байковому цвинтарі разом із родиною.
Михайло Кречко виховав просто величезну кількість талановитої молоді. Серед найвідоміших – Еміл Сокач, Олександр Тарасенко, Михайло Мороз, Вікторія Рацюк, Михайло Яциняк, Григорій Верьовка. Це далеко не повний список людей, які вийшли з-під його наставництва, але одні з найвідоміших.
Звичайно ж, такого великого музиканта пам’ятають й досі. Наприклад, у 2015 році у Порошкові йому відкрили меморіальну дошку. У 2023 році відбувся перший Всеукраїнський фестиваль-конкурс хорового мистецтва імені Михайла Кречка на базі Ужгородського музичного фахового коледжу імені Д. Є. Задора.