Теперішній теніс значно програє тому, який культивувався 70-100 років тому на Закарпатті.
В останні кілька років він трохи активізував свою діяльність. Правда, зараз займатися тенісом – доволі дороге задоволення. Майже всі корти у приватній власності, за оренду треба платити, пише сайт uzhhorod.one.
Раніше з цим було простіше, та і цей вид спорту був більше популяризований серед населення Ужгорода. На сайті prozahid.com згадується про родину визначних тенісисток – сестер Боркас.
Початок тенісної історії на Закарпатті
Вперше теніс прийшов до Закарпаття водночас з розповсюдженням нового виду спорту на території сучасної Галичини та Одещини. Це сталося наприкінці ХІХ століття.
У 1892 році голова Ужгорода Мігай Фінцицький сприяв організації спортивного майданчика, де трохи згодом зʼявився перший тенісний корт. А вже у 1894 році у Мукачево відбувся чемпіонат тенісистів з Березького і сусідніх комітатів. Це і стало відправною точкою історії тенісу на Закарпатті.
У 1902 році було створено перше тенісне і крокетне товариство. Як не дивно, його членами стали робітники підприємства, не дуже сумісного зі спортом, – пивзаводу Шенборна. Через два роки подібне товариство заснували в Ужгороді. Перший турнір відбувся в тому ж році за участі 50 спортсменів, в тому числі з Дебрецена, Відня, Будапешта та Мішкольца.
У 1908 році було відкрито корти у Рахові і Солотвині. З 1922 року проводилися регулярні чемпіонати Підкарпатської Русі.
Про ще один популярний вид спорту, що нещодавно відродився на Закарпатті, читайте в статті.
Родина Боркас
Дюло Боркас працював машиністом, що на той час було дуже поважною та добре оплачуваною професією, але і небезпечною. Якось Дюло застряг в горах суровою зимою. Три дні вони з помічниками просиділи в пустому холодному потязі, поки дочекалися допомоги. Відтоді у Дюло не розгиналися пальці. Та це не завадило йому одружитися з прекрасною Моргіт та стати батьком сімох дітей. У пари народилося 3 хлопчика і 4 дівчинки. На жаль, жоден з хлопців не дожив до зрілого віку.
Серед дівчат старшою була Валерія, яка народилась у 1912 році, потім зʼявилась Ержебет у 1914 році, ще через 10 років народилась Ібоя, а у 1926 році – наймолодша Ельза.
Велика родина Боркас переїхала до Ужгорода та поселилась у великому будинку біля вокзалу.
Валерія – приклад для сестер
Старша сестра Валерія завжди заохочувала молодших до усіх своїх захоплень. Спочатку вона грала на роялі та цимбалах. Сестри також проявляли інтерес до музики. Потім деякий час Валерія захоплювалась танцями. Її танцювальний номер Cake Walk з партнером Ференцем Ваґо був настільки вдалим, що про талановиту пару навіть писали в місцевих газетах.
В теніс Валерія прийшла у 1930 році. Спочатку це було просто хобі. Адже дівчина стала вчителькою початкових класів. Можливо вона навчалась у жіночій учительській семінарії, але достеменно це невідомо.
Теніс в ті часи приваблював молодь: як хлопців, так і дівчат. Гарний привабливий одяг, запальні змагання, було в цьому виді спорту щось аристократичне та презентабельне.
У 30-х роках в Ужгороді вже існувало декілька тенісних клубів. Найбільший та найвідоміший працював на базі спортивного клубу UAC (Ужгородський атлетичний клуб). Сюди і вступила молода вчителька Валерія. Через деякий час до неї приєдналась Ержебет. Сестри майже одразу почали проявляти здібності та вдало виступати на турнірах.
Валерія та Ержебет Боркас – зірки турнірів
Вже через рік тренувань Валерія Боркас на турнірі в Татрах забрала срібну медаль. У 1932 році вона посіла перше місце на турнірі Асоціації тенісу чехословацьких угорців. А вже у 1933 році золото на цьому турнірі взяла Ержебет. Сестри Боркас по черзі передавали одна одній звання найкращої тенісистки Підкарпатської Русі. Кожна з сестер мала своїх прихильників. Однак Валерія все ж таки частіше перемагала на змаганнях.
Попри значні успіхи, сестри чомусь виступали виключно на рівні Тенісної асоціації чехословацьких угорців. Вони часто їздили на турніри до Угорщини та Словаччини, але ніколи не заявлялися на участь у змаганнях за кордонами цих країн. Невідомо, чи то були особиста принципова позиція спортсменок, чи умови їх тренерів, та слава про тенісисток Боркас не ширилася світом, хоча для цього були всі передумови.
Також сестри ніколи не виступали у парі. Валерія часто грала з Бланкою Бьом, а Ержебет зі своєю тезкою – Ержебет Бьом.
Вихід на корт молодших сестер
Зірковий час старших сестер добіг кінця, коли Валерія віддала перевагу особистому життю. Обидві дівчини були дуже вродливі та привабливі, але Ержебет завжди ставила на перше місце спорт, потім вже залицяльників.
Валерія мала переконання, що для жінки родина – це головне. Тому вона вирішила припинити спортивну карʼєру заради сімʼї. У 1936 році Валерія Боркас отримала пропозицію руки та серця від банкіра Юлія Шуфрича. Чоловік був старший за наречену на 7 років, захоплювався полюванням, мав суворий характер та високий статус. Але, як пізніше зізналась Валерія, вона його не кохала, серце її належало якомусь вчителю. Та дівчина вирішила обрати більш вигідну партію, щоб забезпечити гідне майбутнє собі та дітям.
Юлія призначили керівником філії банку у Тячеві, тож молодята покинули Ужгород. Останній виступ Валерії на корті перед тривалою перервою відбувся у 1937 році на звичному турнірі Тенісної асоціації чехословацьких угорців. Боркас тоді посіла третє місце. У 1938 році у подружжя зʼявилась перша донечка — Крістіна.
Настав тенісний час для молодших сестер. Ібоя Боркас наполегливо тренувалася в Ужгородському атлетичному клубі та демонструвала значні успіхи. Найменша Ельза, беручи приклад з сестер, прийшла на корт раніше за всіх. Вона навіть виграла місцеву першість в дитячій категорії. Про юну спортсменку писали в газетах, називаючи Ельзу «Боркас IV» та «Боркас Піцур» (від угорської – маленька, дрібна).
40-ві роки ХХ століття – епоха молодших сестер Ібої та Ельзи. Та їх карʼєра також обмежувалася виступами на турнірах в Угорщині та Словаччини.
Хто з сестер залишилася відданою тенісу до кінця
Після приходу радянської влади матеріальне становище родини Шуфрич значно погіршилось. Колишній банкір повернувся з дружиною та двома дітьми до Ужгорода.
Валерія вирішує спробувати повернутися у великий спорт. У 1946 році старша Боркас бере участь у літньому чемпіонаті УРСР. Звичайно її рівень був нижчий, ніж у сестер, які весь цей час активно тренувалися.
Ержебет на зимовій першості УРСР посіла перше місце. Ще дві золоті медалі влітку того ж року вона здобула в парі з Ольгою Калмиковою та з Агнесою Борош. Та зіркову карʼєру Ержебет перервало кохання. Вона без памʼяті закохалась в москвича Бориса Калашникова, вийшла за нього заміж та поїхала з Ужгорода.
Після війни молодші сестри Боркас також покинули теніс. Ібоя стала медсестрою, а Ельза працювала бухгалтеркою.
Лише Валерія не залишила улюблений спорт. У 1949 році вона народила третю дитину – доньку Ільду. Та це не зупинило її. Старша Боркас стала тренеркою клубу «Спартак». Валерія дуже любила теніс, а ще більше вона любила дітей. Тож вихованці її просто обожнювали. Всі троє дітей Юлія та Валерії теж займалися тенісом, молодша дочка навіть в майбутньому також стала тренеркою.
Родина жила скромно. Колишній банкір працював на електростанції, потім в санаторії «Шаян». Інколи доводилося продавати коштовні речі, щоб прогодувати сімʼю. Так сталося, що саме теніс виявився рятівною паличкою, яка допомогла вижити родини Шуфрич-Боркас в складні часи.
Завжди рухлива Валерія злягла, коли їй було 69 років. Разом із нею та її сестрами в небуття пішла ціла епоха розквіту тенісу на Закарпатті.
Про популярні спортивні секції в Ужгороді читайте в статті.
Джерела: