Його дуже любили учні та колеги. Він поєднував у собі ментальність фізика і лірика одночасно. І став видатним прикладом для сучасників – у ставленні до роботи, у моральних чеснотах. Він помер у травні 2021 року, залишивши частинку себе в сотнях вдячних сердець. Мова йде про Золтана Жофчака, видатного педагога з Закарпаття, саме про нього сьогодні розкаже сайт uzhhorod.one.
Народний учитель
У 2007 році Золтан Золтанович здобув звання “Народного вчителя України”. Але що це на практиці означає, крім того, що як педагог він був дуже талановитий?
Очевидно, Золтан Жофчак завоював визнання як людина мудра і водночас проста. Для своїх учнів він був ніби батько, розповідала колишня учениця, співачка Рената Штіфель.
“Це були найкращі шкільні часи. Це був найкращий директор у світі, який завжди залишиться в моєму серці!”.
Маючи в серці любов до музики, учитель вкладав її у своїх вихованців. Вважав, що дітей без слуху немає, просто в одних вин розвинений ліпше, ніж в інших. За словами колишньої колеги, вчительки Ужгородської спеціалізованої ЗОШ І-III ступенів № 2 Надії Обушко, Золтан Золтанович старався, щоб діти почувалися як у санаторії, і казав про це батькам.
А ось цитата зі сторінки тієї ж ужгородської школи:
“Його педагогічний талант яскравим світлом любові до своєї справи освітлював шлях прийдешнім поколінням”.
І дійсно, кожен, хто знав Золтана Жофчака, казав після його смерті, що пішла в небуття ціла епоха. Його велич, моральна й інтелектуальна глибина була величезною криницею, у яку кожна людина могла зазирнути, щоб побачити й ліпше пізнати саму себе. Закарпатський педагог умів знайти підхід до кожного та розпалити іскру любові до своєї справи.
Золтан Золтанович був закоханий у музику й здобув за життя багато нагород і почесних звань. Але найбільший його здобуток – це його учні. Адже саме їм він присвятив понад 60 років свого життя.
Ключові факти життя
Золтан Жофчак народився 1 травня 1934 року в селищі Середнє на Закарпатті. Сім’я займалася виноградарством та виноробством. Любов до мистецтва прищепила хлопцю мати, Ержибет Мункачі, яка була родом із Тячева.
Після школи заочно закінчив Львівський педагогічний інститут, навчаючись на фізико-математичному факультеті. Тоді став учителем фізики і якийсь час навчав цього предмета, а також математики дітей у селах Ужгородщини. Паралельно з точними науками викладав і співи. На фізика вчився за ініціативою батька, який хотів, щоб син здобув “справжню” освіту, а не лише “співав, як циганин”.
В Ужгородському державному музичному училищі наш герой навчався вже з власної ініціативи, бо це було його покликання. Закінчив його в 1966 році, спеціальність – “хорове диригування”.
Став автором понад 100 друкованих праць. Керував дитячим хором “Едельвейс”, був лауреатом багатьох міжнародних конкурсів, зокрема “Людина року”, а також увійшов до “100 кращих керівників шкіл України”.
Чотири рази був депутатом Ужгородської міської ради. Визнаний у 2007 році “Почесним громадянином” Ужгорода.
З 1990 по 2010 роки був директором ужгородської школи № 2.
Розробив і запровадив у навчальні шкільні програми предмети “народознавство” та “краєзнавство”. Навчав також театральної та музейної педагогіки.
Експерименти в педагогіці
Найбільшим внеском у розвиток педагогіки Золтана Жофчака можна вважати те, що він у 1991 році зробив зі своєї школи експериментальну, де діти поглиблено вивчали музику. У 1994 році вона стала навчально-виховним комплексом, який об’єднав школу та дитячий садок. Першим на Закарпатті впровадив культуролого-естетичну модель навчання й виховання.
Що означало таке новаторство на практиці, герой цієї статті розповідав в одному інтерв’ю.
- Перше – наукові знання поєднував із художнім опануванням світу дитиною. Таким чином залучав малечу до пошуків моральних цінностей.
- Друге – викладання естетичних дисциплін у школі прирівняв до викладання точних наук. Часто останнім у наших школах надається перевага, а тут предмети були в рівних умовах.
- Третє – активно розвивав у дітях творчі здібності. Наприклад, кожен школяр, який навчався в ужгородській школі № 2 за часів Жофчака, умів грати на сопілці. “Бо це інструмент, підвладний будь-кому: і за ціною, і за освоєнням гри на ньому. До того ж він народний”, – пояснював директор.
- Четверте – методика викладання будувалась на діалогах і бесідах. Жодних розписаних алгоритмів чи бездумного зазубрювання правильних відповідей.
- П’яте – зблизив шкільне та дошкільне виховання. У середині 1990-х школа скооперувалася з дитсадком № 36, розташованим поруч. Його вихованців вважали майбутніми учнями, яких до школи готували її педагоги. Перші й другі класи навчались у тому самому приміщенні. Лише до третього класу учні переходили у звичайну школу. Діти були вже знайомі зі своїми вчителями, тому вступ до школи не ставав занадто травматичним моментом.
- Шосте – вивчення кількох іноземних мов: рідної, однієї з національних меншин Закарпаття та однієї іноземної.
Закарпатський педагог особисто запровадив новаторські методи викладання музики в 1–9 класах, а також образотворчого мистецтва, хореографії, етики і співжиття, риторики, літературного краєзнавства, екології. Це були методики, у яких ключову роль відігравало серце. Не дивно, що випускники з такою вдячністю згадували уроки Золтана Золтановича. Подібно як і учні Адальберта Ерделі, про якого ми писали раніше.
Джерела: