З початку історії людства розпочалася й історія охорони здоров’я. Щоправда, з давніх-давен таких професій як лікарі не було, і на допомогу приходили народні експерименти. У Стародавньому Єгипті медициною займалися жерці, які використовували магічні заклинання та амулети. Для лікування респіраторних захворювань використовували різноманітні рослини. Вірили також і у надприродні сили, мовляв, хвороби приходять він них, тож лікувалися молитвою, пише сайт uzhhorod.one.
У Греції медицина розвивалася краще, ніж у Єгипті. Грецький лікар Гіппократ, який народився у 460 році до нашої ери, вважається батьком сучасної медицини. Він перший хто відкинув вплив потойбічних сил на хвороби й назвав це природними реакціями організму. З рослин почали виготовлятися лікарські препарати, а також Гіппократ дослідив важливість здорового харчування та фізичної активності для здоров’я людини. Саме завдяки Гіппократу у медицині почалися зароджуватися такі напрямки як: хірургія, терапія, дієтологія, акушерство та гінекологія, педіатрія та інші.
У Римській імперії вже досліджували медицину з прикладів Греції та Єгипту. Відомий Римський лікар Гален вивчав медицину на батьківщині Гіппократа. Гален більшість своєї роботи зосередив на фармакологію, пояснюючи це тим, що дуже важливо після діагностування хвороби пацієнта назначити йому правильне лікування. Римська імперія досягла прогресу в хірургії та оволоділи технікою накладання швів та припікання.
Китай також знаходиться у списку тих країн та цивілізацій, які внесли неабиякий внесок на розвиток медицинської галузі. Традиційна китайська медицина відкрила для світу акупунктурну, фітотерапевтичну та дієтичну форму лікування. Для покращення кровообігу та полегшення болю у Китаї були вперше використані мануальні методи лікування.
На території сучасної України медицина зародилася вже на існуючих дослідах інших держав. Власні дослідження розпочалися у XVIII столітті. Особливо успішно в Україні розвивалася хірургія та боротьба з епідеміями. Вже через два століття на території України почали з’являтися лікарі зі світовим ім’ям. Георгій Дрогобич закінчив медичний факультет у Болоньї (Італія). Проводив багато досліджень та навіть випустив медичну енциклопедію, яка стала першим друкованим виданням українського лікаря.
На території сучасного Закарпаття у невеликому місті Берегове у 1887 році народився Бертолон Ліннер. На той час ніхто не міг подумати, що Ліннер стане лікарем зі світовим ім’ям.
Історія лікаря
Народився Бертолон Ліннер 5 грудня 1887 року у заможній родині. Батько був генеральним директором місцевої кредитної установи, тож і наполягав на тому, аби син займався банківською справою. Та у Бертолона Ліннера була мрія стати лікарем, як був його дідо, тож навчатися поїхав до Будапешту на факультет медицини. Після закінчення вищого навчального закладу був прийнятий на роботу лікарем в столиці Угорщини.
Працювати у шпиталі довелося недовго, адже Угорщину чекала участь у Першій світовій війні. Бертолон Ліннер служив на італійському та російському фронтах бойовим лікарем й перші роки війни працював виключно у польових умовах. Після війни був відзначений кількома медалями та був запрошений працювати у провідні клініки Європи. Усі ці пропозиції були відкинуті хірургом, а приїхав він працювати до рідного міста Берегова.
В Береговому пропрацював 60 років хірургом й провів понад 46 тисяч операцій, що було підтверджено офіційними записами у медичних облікових журналах. Був одним із перших лікарів у Європі, який осмілився зробити операцію на серці, яка завершилася успіхом. Також Бертолон Ліннер став винахідником кількох приладів, які використовувалися у травматології
Цікаво й те, що у лікаря Бертолона Ліннера було хобі – виноробство. У вільний від роботи час працював на полях. Вирощував понад 100 сортів винограду, а із деяких сортів виготовляв власний гібрид шляхом схрещування. Свої сорти виноградів відсилав на сертифікацію в Печ (Угорщина).
Лікував самого Сталіна
У Музеї Берегівщини збереглася книга авторства відомого лікаря-хірурга Бертолона Ліннера. Написана вона була у 1941 році. Тут детально описана й операція на серці. Як виявилося, до Берегівської лікарні привезли дівчинку, яка, граючись на господарстві, впала та загнала собі до серця велику гілку для шиття мішків. Бертолон Ліннер одразу ж прийняв рішення оперувати дівчинку. У книзі навіть зображений рентгенівський знімок із гострою голкою, яка застрягла у тілі дитини.
Вже з інших джерел стало відомо, що після Другої світової війни до лікаря Ліннера неодноразово звертався і сам Сталін. Берегівського лікаря дуже часто відправляли у відрядження до Москви, а потім вже і на саму дачу Йосифа Сталіна. В архівах записів про лікування Сталіна дуже мало, адже тоді не можна було показувати, що вождь держави може хворіти, але все ж таки деякі із них залишилися.
Історія лікарні
За історичними записами історика Валерія Разгулова, на місці сучасної лікарні побудували Дім милосердя. Це був період кінця XVII століття. Спочатку будівля належала протестантській церкві, а згодом була передана католикам. Ті часи супроводжувалися двома страшними епідеміями у місті. У 1739 році в Берегові спалахнула епідемія чуми, а у 1742 році — епідемія тифу.
У 1756 році вдова Ференца Шенборна, Марія-Терезія Монтефорті, інвестує в ремонт Дому милосердя 1000 форинтів, що дає можливість побудувати чотири нові приміщення для прийому більшої кількості хворих. Та згодом утримання будівель стає фінансово недосяжним для міста, і вони опиняються на кроці до руйнування. Лише у 1773 році міська влада вирішує передати Дім милосердя у компетенцію римо-католицької общини. До початку XX століття різними керівниками Дому милосердя була проведена тотальна розбудова лікувальних приміщень та нових корпусів.
Найбільше позитивних змін у розбудові лікарні відбулося у період, коли Закарпаття входило до складу Чехословаччини (1920-1939 роки). Розпочалося будівництво хірургічно-гінекологічного корпусу. Також було прийнято рішення, що відділення будуть пофарбовані не у білий колір, який пригнічено діє на пацієнтів, а в різні кольори. Розділено й чоловіче та жіноче відділення. У коридорах були встановлені електричні годинники та телефони.
Усі ці технічні дива були описані у книзі Бертолона Ліннера, яка збереглася у Музеї Берегівщини. На той час головний лікар Ліннер казав, що чехословаки побудували лікарню так, аби пацієнту було комфортно. Кожне відділення мало кухню з паровою плиткою, а по стінах йшли водопроводи з питною водою.
Серед ще одного технологічного дива була система виклику лікаря. Це у сучасній медицині цим нікого не здивуєш, але ось у 1930-ті роки це було дійсно нововведенням. Хворий міг спокійно викликати лікаря, натиснувши кнопку. У коридорі біля відповідної палати світилася лампочка, яка давала чіткий сигнал черговим лікарям, куди йти на допомогу.
Пам’ять про лікаря
Бертолон Ліннер був саме тим лікарем, який не лише залишив свій слід у медицині, а й підготував багато учнів, які у підсумку стали успішними лікарями. У рідному місті спочатку з’явилася вулиця Бертолона Ліннера, а згодом перейменували й Берегівську центральну лікарню. На подвір’ї лікарні стоїть бюст видатному хірургу.
За ініціативи Берегівської асоціації християнських інтелектуалів та Берегівської римо-католицької громади медичні працівники мають змогу отримати щорічну премію імені Бертолона Ліннера, а міська влада надала відомому хірургу звання почесного громадянина міста.
У 2017 році подружжя режисерів із Берегово, Ріта та Саболч Бундо, зняли про Бертолона Ліннера художній фільм угорською мовою. У 2019 році фільм був перекладений українською.